Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/24348/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області на постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 травня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області до відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області про визнання дій незаконними та скасування постанови,

в с т а н о в и л а :

У січні 2012 року управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області звернулось до суду із позовом до відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області про визнання неправомірними дій відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області та скасування постанови від 21 грудня 2011 року ВП 28129281 про накладення штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 1700 грн.

Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області знаходиться виконавчий лист № 2-а-155/2011, виданий 4 травня 2011 року Старосамбірським районним судом Львівської області, згідно якого управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області зобов'язано здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 21 березня 2011 року з урахуванням проведених виплат.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області від 11 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом.

Управлінням Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області згідно п. 1 ст. 256 КАС України на виконання постанови Старосамбірського районного суду Львівської області від 4 травня 2011 року у справі № 2-а-155/2011 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_4, що підтверджується розпорядженням від 31 серпня 2011 року. Проте пенсію не виплачено у зв'язку з відсутністю відповідних коштів на рахунках позивача, які не були перераховані Пенсійним фондом України.

В ході примусового виконання цього судового рішення державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області 21 грудня 2011 року винесено постанову про накладення на управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 1700 грн. 00 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду відповідачем винесено обґрунтовано.

Проте погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанції не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на законі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до ст. 75 цього Закону.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом ч. 1 ст. 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у відповідному розмірі, передбаченому в цій же статті.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Крім цього, у зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 5 червня 2012 року було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до положень ч. 1 ст. 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Судами вірно зазначено, що позивач частково виконав рішення суду, а саме провів перерахунок пенсії, виплата якої буде проведена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15) та від 9 червня 2015 року (справа № 21-658а15).

За таких обставин, коли невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більше ускладнює його фінансове становище та ще більше утруднює виконання судового рішення про виплату пенсії, до того ж ніяким чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 229 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення,

якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, враховуючи, що суди повно і правильно встановили обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 травня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області від 21 грудня 2011 року ВП 28129281 про накладення на управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області штрафу за невиконання постанови Старосамбірського районного суду Львівської області від 4 травня 2011 року у справі № 2-а-155/2011 в розмірі 1700 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк